знищені чи усунені церкви: св. Теодора (площа св. Теодора), Воскресення при Замковій вул., Спаса або Преображення при Жовківській, вірменські: св. Анни при Жовківській 42, св. Якова і св. Хреста, та татарський мечеть на Підзамчі.
Будівництво було, як стверджують фундаменти, візантійсько-романське, в більшості мабуть дерев'яне, тому то з давніх пам'яток в цілості нічого не залишилось.
Церква св. Миколая була, мабуть, княжою, двірською церквою, походить з XIII- XIV ст. Нинішній вигляд походить з 1800 р. Поземий плин церкви залишився давній; це е центральна базиліка з трьома павами у вигляді хреста, з трьома абсидами і двома копулами. Спереду добудовано передсінок, а над ним дзвіницю. Цілість святині з її оточенням робить вражіння вікової будівлі з грубими мурами. В нутрі, у головнім вівтарі, знаходиться візантійська ікона св. Миколая. Іконостас новий, рококовий. Фасада відновлена 1924 р. і прикрашена фресками Петра Холодного на місці давніх затертих. Церква св. Онуфрія з монастирем Василіян походить також з княжих часів. Мури походять з пол. XVI ст.; фондовані кн. Костянтином Острозьким, київським воєводою. Постала з двох нав, званих більшою і меншою церквою. В тім часі постав також невеликий монастир з кількох келій, до яких в 1592-1600 р. добудовано лічницю. В історії Львова монастир відіграв велику роль. В його околиці в 1573 р. Іван Федорів заснував першу, львівську друкарню, а на монастирському цвинтарі його, й поховано. Тут хоронили також визначних львівських; міщан, молдавських господарів і їх родини, шляхту. В 1693- 1698 рр. обведено монастир мурами зі стрільницями, яких сліди знаходяться від сторони Замкової вулиці. Дзвіниця з грубими мурами походить з XVII ст.
Церква св. Параскеви (П'ятниць) мурована (пол. XVII) в характері твердині. В нутрі знаходиться дуже цінний іконостас, архитвір різьби і малярства з 70 великими і малими іконами в українсько-візантійському стилі; іконостас старший, як теперішня церква.
Костел Івана Хрестителя на Старім Ринку збудований - для жінки кн. Льва Констанції, доньки Белі IV. Багато разів перебудований. Остання перебудова в неороманськім стилі походить з 1887 р.
Костел Марії Сніжної збудований німецькими колоністами; до закінчення будівництва латинського собору був парохіяльною церквою. Перебудований останній раз в XIX ст. в неороманськім стилі. В нутрі цехові образи.
Княже місто було людне (тут були теж колонії: німецька, вірменська, татарська) й просторе, з численними домами й крамами, городами та садами, Поля й сіножаті знаходилися і на другому березі Полтви. Його простір становив приблизно 50 га. і сполучався на сході з громадою Знесіння.
Готичний Львів. Після прилучення галицького князівства до Польщі у 50 рр. XIV ст., на південь від княжого городу в широкій частині заплавини, постало нове місто за німецькими зразками.
Воно мало форму неправильного чотирикутника з квадратовим ринком посередині. На чотирьох його рогах сходилися вулиці під прямим кутом. Сітка вулиць була розміщена правильно і густо забудована. Місто обведене мурами з оборонними вежами, ровом та валами. Будували його німці-колоністи, закликані Казимиром, на основі німецького магдебурзького права. Місто носило німецько-ґотичний характер.
На північному сході мури міста заходили на територію давнього княжого Львова, куди нині проходить Скарбківська вулиця.
З ринку цього ж міста до княжого Львова вела Краківська вулиця, що закінчувалася краківською (татарською) брамою. У протилежний бік йшла з ринку Галицька вулиця, що її замикали, галицькі ворота в мурі, який тягся вздовж теперішньої вулиці Кеніґштрассе (Собєського). Вулиці - Галицька та Краківська лежали на шляху Галич-Холм, що теж